23 травня — День Героїв
Є люди, завдяки яким б’ється серце України. Є люди, чиї імена назавжди стали молитвою… Сьогодні — день наших Героїв. Тих, хто без вагань став між Україною і темрявою. Тих, хто пішов у бій, залишивши вдома найдорожче: материнські обійми, дитячі голоси, тепло рідного дому… Заради того, щоб жила Україна.
Сьогодні ми мовчки схиляємо голови перед нашими Героями. Перед тими, хто зараз тримає фронт, небо, наш спокій і майбутнє дітей. І перед тими, хто вже ніколи не повернеться додому…
Ми з болем і вдячністю згадуємо полеглих Героїв. Кожного, хто не повернувся. Полеглі Герої не пішли — вони залишилися з нами. У тиші батьківських домівок. У маминих молитвах, які щовечора здіймаються до неба. У кожному світанку над вільною українською землею.
Ми ніколи не зможемо до кінця осягнути ціну, яку платить Україна за свободу. Бо за кожною цифрою втрат — чиєсь життя, чиєсь серце, чиєсь нерозказане майбутнє…Наші Герої віддали найдорожче, аби ми могли жити, прокидатися під мирним небом, обіймати рідних і вірити у завтра. І поки б’ється українське серце — житиме пам’ять про них. Світла. Болісна. Вічна.
Сьогодні — день не гучних слів, а глибокої вдячності. Кожному воїну, який стоїть за Україну. Кожному Захиснику і Захисниці, які щодня виборюють життя для мільйонів людей. Ви — незламність нашої держави. Ви — її честь. Її сила. Її душа.
Низький уклін усім, хто сьогодні тримає фронт. Хай Господь оберігає всіх, хто стоїть на захисті країни. А душі полеглих Героїв нехай огортає вічне світло і небесний спокій.
Вічна пам’ять всім, хто віддав життя за Україну!
Вічна слава Героям усіх часів!
