8 травня — День пам’яті та примирення
День, коли серце стихає від болю й вдячності. День, коли ми згадуємо мільйони життів, зруйнованих війною, нездійснені мрії, осиротілі дитячі долі та матерів, які так і не дочекалися своїх дітей додому.
Здавалося, людство мало назавжди запам’ятати, що війна — це найстрашніше зло. Але сьогодні Україна знову проживає цей біль. Знову палають міста. Знову сльози, втрати, чорні стрічки на світлинах і тиша в домівках, де більше не пролунає рідний голос.
Ми живемо між тривогами й молитвами. Вчимося бути сильними тоді, коли серце розривається від страху й болю. Та навіть у найтемніші дні нас тримає пам’ять, любов до рідної землі й люди, які сьогодні боронять Україну.
Наші Захисники — це світло посеред темряви. Це мужність, яка дає надію. Це віра, завдяки якій Україна стоїть і бореться.
Схиляємо голови перед усіма, кого забрала війна.
І з глибокою вдячністю — перед тими, хто сьогодні виборює для нас право жити під мирним небом 
